ешафот —
Ешафо́т, -та, на -ті; -фо́ти, -тів (фp.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ешафот —
ЕШАФО́Т, у, ч. Поміст для страти. Терень, хоч і стояв уже на ешафоті, але навіть у цю останню хвилину не вірив у смерть (Шиян, Гроза.., 1956, 424); *У порівн. — Я йшла, як на ешафот (Ю. Янов., І, 1958, 180).
Словник української мови в 11 томах