колапс

кола́пс

(від лат. collapsus – звалений)

1. Гостра судинна недостатність, яка характеризується пригніченням центральної нервової системи, зменшенням маси циркулюючої крові та порушенням обміну речовин.

2. Спадання уражених ділянок легень при пневмотораксі.

Значення в інших словниках

1. колапс — кола́пс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колапс — -у, ч. 1》 мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колапс — КОЛА́ПС, у, ч. 1. мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різке погіршення серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.  Словник української мови у 20 томах
4. колапс — КОЛА́ПС, у, ч., мед. Раптове зниження кров’яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.  Словник української мови в 11 томах