колапс

кола́пс

-у, ч.

1》 мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.

|| перен.

Гіпоксичний колапс — колапс, що виникає в умовах пониженого вмісту кисню в повітрі.

Інфекційний колапс — колапс, причиною якого є інтоксикація ендо- і екзотоксинами мікроорганізмів.

Колапс мозку — колапс, який виникає внаслідок зменшення кількості цереброспінальної рідини в шлуночках головного мозку.

2》 фіз. Катастрофічно швидке стискання масивного тіла (зірки) під дією сил тяжіння.

Значення в інших словниках

1. колапс — кола́пс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колапс — КОЛА́ПС, у, ч. 1. мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різке погіршення серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.  Словник української мови у 20 томах
3. колапс — кола́пс (від лат. collapsus – звалений) 1. Гостра судинна недостатність, яка характеризується пригніченням центральної нервової системи, зменшенням маси циркулюючої крові та порушенням обміну речовин. 2. Спадання уражених ділянок легень при пневмотораксі.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. колапс — КОЛА́ПС, у, ч., мед. Раптове зниження кров’яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.  Словник української мови в 11 томах