колапс
КОЛА́ПС, у, ч.
1. мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різке погіршення серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.
Колапс – одна з форм гострої судинної недостатності, що є наслідком невідповідності між об'ємом (місткістю) судинного русла та масою (об'ємом) крові, яка циркулює в ньому (з наук.-попул. літ.);
Минуло три доби. Хворий не виходив з колапсу (О. Бердник).
2. мед. Спадання уражених ділянок легені при пневмотораксі.
Уведений у плевральну порожнину газ (повітря) зумовлює спадання (колапс) легені (з наук.-попул. літ.).
3. астр. Катастрофічно швидке стискання зорі під впливом гравітаційних сил.
Гравітаційним колапсом може закінчуватися еволюція зірок з масою понад три сонячних маси (з наук.-попул. літ.);
Якщо в кожній з галактик колапс зорі трапляється один раз за 30–100 років, то на Землі щороку можна очікувати близько десяти сплесків гравітаційного випромінювання (з навч. літ.).
4. Раптова зупинка, кризова ситуація чи занепад у суспільних, політичних, економічних та інших системах чи відносинах.
– Нам лишилося півстоліття. – А далі? – Далі – колапс. Сільське господарство захлинеться від нестачі енергії, а земля вмре від хімії (П. Загребельний);
У рейси можуть не вийти близько 1,5 тисячі маршруток, що може призвести до транспортного колапсу в столиці (із журн.);
Необхідно стабілізувати діяльність усіх органів влади, щоб не допустити економічного колапсу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)