колапс
кола́пс
-у, ч.
1》 мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю.
|| перен.
Гіпоксичний колапс — колапс, що виникає в умовах пониженого вмісту кисню в повітрі.
Інфекційний колапс — колапс, причиною якого є інтоксикація ендо- і екзотоксинами мікроорганізмів.
Колапс мозку — колапс, який виникає внаслідок зменшення кількості цереброспінальної рідини в шлуночках головного мозку.
2》 фіз. Катастрофічно швидке стискання масивного тіла (зірки) під дією сил тяжіння.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колапс — кола́пс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- колапс — КОЛА́ПС, у, ч. 1. мед. Раптове зниження кров'яного тиску й різке погіршення серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю. Словник української мови у 20 томах
- колапс — кола́пс (від лат. collapsus – звалений) 1. Гостра судинна недостатність, яка характеризується пригніченням центральної нервової системи, зменшенням маси циркулюючої крові та порушенням обміну речовин. 2. Спадання уражених ділянок легень при пневмотораксі. Словник іншомовних слів Мельничука
- колапс — КОЛА́ПС, у, ч., мед. Раптове зниження кров’яного тиску й різкий занепад серцевої діяльності, що супроводжується загальною слабістю або втратою свідомості й загрожує життю. Словник української мови в 11 томах