колонізатор

колоніза́тор

(франц. colonisateur)

той, що здійснює колонізацію.

Значення в інших словниках

1. колонізатор — колоніза́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. колонізатор — КОЛОНІЗАТОР – КОЛОНІСТ Колонізатор, -а. 1. Поневолювач, експлуататор колоніальних народів. 2. Те саме, що колоніст 1. Колоніст, -а. 1. Мешканець колонії – поселення, що складається з вихідців з іншої країни. 2. Мешканець колонії – виправно-трудового закладу (переважно з полегшеним режимом).  Літературне слововживання
3. колонізатор — див. ворог  Словник синонімів Вусика
4. колонізатор — -а, ч. 1》 Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). 2》 Той, хто заселяє вільні території; колоніст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто веде політику колонізації (у 1 знач.); прибічник цієї політики. – Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Один двоногий [рикша] везе на собі іншого. І не інваліда, а якого-небудь паршивого колонізатора... (О.  Словник української мови у 20 томах
6. колонізатор — Колоніза́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). Шевченко голосом своїм пророчим застерігав народ від засилля німецьких колонізаторів (Тич., III, 1957, 250); — Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях.  Словник української мови в 11 томах