колонізатор
КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч.
1. Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.).
Шевченко голосом своїм пророчим застерігав народ від засилля німецьких колонізаторів (Тич., III, 1957, 250);
— Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Один двоногий [рикша] везе на собі іншого. І не інваліда, а якого-небудь паршивого колонізатора... (Гончар, Тронка, 1963, 332).
2. Той, хто заселяє вільні території; колоніст.
Словник української мови (СУМ-11)