Орфографічний словник української мови

колонізатор

колоніза́тор

іменник чоловічого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. колонізатор — КОЛОНІЗАТОР – КОЛОНІСТ Колонізатор, -а. 1. Поневолювач, експлуататор колоніальних народів. 2. Те саме, що колоніст 1. Колоніст, -а. 1. Мешканець колонії – поселення, що складається з вихідців з іншої країни. 2. Мешканець колонії – виправно-трудового закладу (переважно з полегшеним режимом).  Літературне слововживання
  2. колонізатор — див. ворог  Словник синонімів Вусика
  3. колонізатор — -а, ч. 1》 Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). 2》 Той, хто заселяє вільні території; колоніст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто веде політику колонізації (у 1 знач.); прибічник цієї політики. – Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях. Один двоногий [рикша] везе на собі іншого. І не інваліда, а якого-небудь паршивого колонізатора... (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. колонізатор — колоніза́тор (франц. colonisateur) той, що здійснює колонізацію.  Словник іншомовних слів Мельничука
  6. колонізатор — Колоніза́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. колонізатор — КОЛОНІЗА́ТОР, а, ч. 1. Поневолювач і експлуататор трудящих мас колонії (у 1 знач.). Шевченко голосом своїм пророчим застерігав народ від засилля німецьких колонізаторів (Тич., III, 1957, 250); — Просто не віриться, що десь люди ще їздять на людях.  Словник української мови в 11 томах