комунізм
комуні́зм
(від лат. communis – спільний, загальний)
1. Суспільно-економічна формація, що базується на суспільній власності на засоби виробництва.
2. Вища фаза комуністичної суспільно-економічної формації. «Комунізм – це безкласовий суспільний лад з єдиною загальнонародною власністю на засоби виробництва, цілковитою соціальною рівністю всіх членів суспільства, де разом з всебічним розвитком людей виростуть і продуктивні сили на основі науки і техніки, що постійно розвиваються, всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком і здійсниться великий принцип «від кожного – по здібностях, кожному – по потребах». Комунізм – це високоорганізоване суспільство вільних і свідомих трудівників, в якому утвердиться суспільне самоврядування, праця на благо суспільства стане для всіх першою життєвою потребою, усвідомленою необхідністю, здібності кожного будуть застосовуватися з найбільшою користю для народу» (Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1968, с. 54). Суспільно-економічна формація К. закономірно приходить на зміну капіталізму шляхом революційної перебудови суспільства на основі знищення приватної власності на засоби виробництва і заміни її суспільною власністю, ліквідації всіх форм соціального й національного гноблення і встановлення відносин товариського співробітництва та взаємодопомоги вільних від експлуатації людей. Першим ступенем (фазою) К. є соціалізм, другим, вищим ступенем – власне К. Програма КПРС, рішення ХХШ і XXIV з’їздів партії визначили основні напрями будівництва К.: створення матеріально-технічної бази К., формування комуністичних суспільних відносин, виховання нової людини.
3. Науковий К. – наука про закономірності революційного переходу від капіталізму до К., шляхи і методи побудови комуністичного суспільства.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука