комунізм
КОМУНІ́ЗМ, у, ч.
1. У марксизмі – вчення про теорію і практику пролетарської революції та побудову безкласового суспільства; політика й ідеологія комуністичної партії.
Шкіл і гуртків у місті ставало все більше. І все більше виходило з них не стільки вмілих майстрів, як відмінних пропагандистів нового, початого Марксом і Енгельсом вчення про комунізм (М. Олійник);
Велика кількість селянства, що лишалася запеклим ворогом комунізму, продовжувала вперту, хоч і неузгоджену, партизанську війну з більшовиками (з навч. літ.).
2. Суспільно-політична формація, яка, за марксистською теорією, ґрунтується на суспільній власності на засоби виробництва та співробітництві, взаємодопомозі вільних від класового й національного гноблення трудящих.
– Сухомлин за човна ж лаятиме .. – За це не турбуйсь, – заспокоює Віталій .. – У нас із ним уже як при комунізмі: твоє – моє, моє – твоє... (О. Гончар);
Вона щедрою рукою ділилася з Пшеничкою, а той з нещасними товаришами, бо скаредою він ніколи не був. Однак цей своєрідний комунізм тривав недовго (Д. Бузько);
Згідно з уявленнями основположників марксизму, комунізм як суспільна формація, передбачає наявність високорозвинених продуктивних сил, відсутність поділу на соціальні класи, скасування держави, зміну функцій і поступове відмирання грошей (з наук. літ.);
// Вища стадія такої формації, яка характеризується принципом розподілу суспільних благ “від кожного – за його здібностями, кожному – за його потребами”.
Комунізм буде ще не скоро, а соціалізм Васька цілком улаштовував, коли б тільки мануфактуру давали та хліба трохи більше на картки (Б. Антоненко-Давидович);
// Практика побудови такого суспільства в СРСР та країнах соціалістичної співдружності; економічний і соціальний лад, який утвердився в результаті цієї практики.
За сімдесят років комунізму (в СРСР чи за сорок у країнах-сателітах) практично кожному довелося піти на такий чи такий компроміс із режимом (з публіц. літ.).
△ (1) Воє́нний (військо́вий) комуні́зм – економічна політика радянської держави у період громадянської війни 1918–1920 рр.
Найважливішим елементом політики воєнного комунізму була продрозверстка (з наук. літ.);
Тим часом Льова скинув кожушанку часів військового комунізму, погрів коло вогню задубілі руки й обережно закурив (В. Підмогильний);
(2) Науко́вий комуні́зм – навчальний предмет у вишах Радянського Союзу – вивчення створеної основопожниками марксизму теорії пролетарської революції та побудови безкласового суспільства.
Добрі наміри батька “наукового” комунізму через незнання законів природи обернулися для нас неймовірною трагедією (М. Руденко);
Я трохи читала науковий комунізм, потім встала, пішла на кухню, поставила варитися лапшу, щось мугикала собі під ніс – буденно і звично (із журн.);
(3) Пе́рві́сний комуні́зм – докласовий суспільний лад первісної родової общини, за якого власність на засоби й продукти виробництва була спільною.
Думбадзе був надміру вражений. – Значить, тут збереглися форми первісного комунізму? (Ю. Смолич);
В ідеалі Вишенський бачить суспільство, складене з громад, подібних до ранньохристиянських, заснованих на засадах первісного комунізму, без приватної власності або з дуже обмеженою, заробленою власною працею (Валерій Шевчук);
(4) Утопі́чний комуні́зм – вчення про справедливу перебудову суспільства, в якому відбивалися прагнення людства до ідеального суспільного ладу.
У романі “Утопія” англійський письменник Томас Мор змоделював утопічний комунізм (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)