комунізм

КОМУНІ́ЗМ, у, ч.

1. У марксизмі – вчення про теорію і практику пролетарської революції та побудову безкласового суспільства; політика й ідеологія комуністичної партії.

Шкіл і гуртків у місті ставало все більше. І все більше виходило з них не стільки вмілих майстрів, як відмінних пропагандистів нового, початого Марксом і Енгельсом вчення про комунізм (М. Олійник);

Велика кількість селянства, що лишалася запеклим ворогом комунізму, продовжувала вперту, хоч і неузгоджену, партизанську війну з більшовиками (з навч. літ.).

2. Суспільно-політична формація, яка, за марксистською теорією, ґрунтується на суспільній власності на засоби виробництва та співробітництві, взаємодопомозі вільних від класового й національного гноблення трудящих.

– Сухомлин за човна ж лаятиме .. – За це не турбуйсь, – заспокоює Віталій .. – У нас із ним уже як при комунізмі: твоє – моє, моє – твоє... (О. Гончар);

Вона щедрою рукою ділилася з Пшеничкою, а той з нещасними товаришами, бо скаредою він ніколи не був. Однак цей своєрідний комунізм тривав недовго (Д. Бузько);

Згідно з уявленнями основположників марксизму, комунізм як суспільна формація, передбачає наявність високорозвинених продуктивних сил, відсутність поділу на соціальні класи, скасування держави, зміну функцій і поступове відмирання грошей (з наук. літ.);

// Вища стадія такої формації, яка характеризується принципом розподілу суспільних благ “від кожного – за його здібностями, кожному – за його потребами”.

Комунізм буде ще не скоро, а соціалізм Васька цілком улаштовував, коли б тільки мануфактуру давали та хліба трохи більше на картки (Б. Антоненко-Давидович);

// Практика побудови такого суспільства в СРСР та країнах соціалістичної співдружності; економічний і соціальний лад, який утвердився в результаті цієї практики.

За сімдесят років комунізму (в СРСР чи за сорок у країнах-сателітах) практично кожному довелося піти на такий чи такий компроміс із режимом (з публіц. літ.).

△ (1) Воє́нний (військо́вий) комуні́зм – економічна політика радянської держави у період громадянської війни 1918–1920 рр.

Найважливішим елементом політики воєнного комунізму була продрозверстка (з наук. літ.);

Тим часом Льова скинув кожушанку часів військового комунізму, погрів коло вогню задубілі руки й обережно закурив (В. Підмогильний);

(2) Науко́вий комуні́зм – навчальний предмет у вишах Радянського Союзу – вивчення створеної основопожниками марксизму теорії пролетарської революції та побудови безкласового суспільства.

Добрі наміри батька “наукового” комунізму через незнання законів природи обернулися для нас неймовірною трагедією (М. Руденко);

Я трохи читала науковий комунізм, потім встала, пішла на кухню, поставила варитися лапшу, щось мугикала собі під ніс – буденно і звично (із журн.);

(3) Пе́рві́сний комуні́зм – докласовий суспільний лад первісної родової общини, за якого власність на засоби й продукти виробництва була спільною.

Думбадзе був надміру вражений. – Значить, тут збереглися форми первісного комунізму? (Ю. Смолич);

В ідеалі Вишенський бачить суспільство, складене з громад, подібних до ранньохристиянських, заснованих на засадах первісного комунізму, без приватної власності або з дуже обмеженою, заробленою власною працею (Валерій Шевчук);

(4) Утопі́чний комуні́зм – вчення про справедливу перебудову суспільства, в якому відбивалися прагнення людства до ідеального суспільного ладу.

У романі “Утопія” англійський письменник Томас Мор змоделював утопічний комунізм (з наук. літ.).