1. Універсальний словник-енциклопедія

комунізм

1. cоціальна ідеологія, сформульована К. Марксом і Ф. Енґельсом, котрі гол. фактором історичного розвитку вважали боротьбу соціальних класів, проголошували програму ліквідації капіталізму в ході соціальної революції, а к. вважали кінцевою стадією історичного процесу, яка має настати після фази диктатури пролетаріату та етапу соціалізму; 2. соціальний устрій, до якого прагне комуністична ідеологія, визначений як вища, безкласова стадія соціалістичного суспільства; мав ліквідувати всі форми відчуження, релігію, різницю між фізичною і розумовою працею, а також призвести до зникнення держави; 3. міжнародний комуністичний рух, започаткований в середині XIX cт. (Союз комуністів), конкурував у робітничому русі (I і II Інтернаціонал) із соціал-демократичним напрямом; після розколу під час I Світової війни розвивався (1919-43) в межах Комінтерну (III Інтернаціонал); згрупував національні комуністичні партії (секції), які визнавали основи ленінізму і були суворо підпорядковані Виконавчому Комітету в Москві, а фактично керівництву більшовицької партії і рад. держави; гол. керівники: В. Ленін, Й. Сталін; з часом втратив моноцентричний характер (гол. центри протистояння СРСР і КНР), поділився на групи і фракції; після офіційного засудження сталінізму на XX з'їзді КПРС (1956) комуністичний рух увійшов у стадію ідеологічної кризи, а у 80-х занепав.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комунізм — комуні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. комунізм — Маркс датує поняття комунізм понад двома тисячами років. У «Державі» Платона опікунам забороняється розпоряджатися приватною власністю. Енциклопедія політичної думки
  3. комунізм — -у, ч., політ. Суспільно-економічна формація, що ґрунтується на усуспільненні засобів виробництва. Утопічний комунізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комунізм — Рабство, панщина Словник чужослів Павло Штепа
  5. комунізм — КОМУНІ́ЗМ, у, ч. 1. У марксизмі – вчення про теорію і практику пролетарської революції та побудову безкласового суспільства; політика й ідеологія комуністичної партії. Шкіл і гуртків у місті ставало все більше. Словник української мови у 20 томах
  6. комунізм — (англ. сommunism) тип соціалізму, за якого основні економічні рішення здійснюються центральним урядом, який діє від імені народу. Економічний словник
  7. комунізм — комуні́зм (від лат. communis – спільний, загальний) 1. Суспільно-економічна формація, що базується на суспільній власності на засоби виробництва. 2. Вища фаза комуністичної суспільно-економічної формації. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. комунізм — КОМУНІЗМ (від лат. kommunis — спільний) — соціально-політичне вчення а) про особливу суспільно-економічну формацію — комуністичне суспільство, котре з необхідністю має прийти на зміну капіталізмові як закономірний наслідок історичного процесу... Філософський енциклопедичний словник
  9. комунізм — Комуні́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. комунізм — КОМУНІ́ЗМ, у, ч. 1. Вища суспільно-економічна формація, що приходить на зміну капіталізмові й грунтується на усуспільненні засобів виробництва; має два ступені розвитку: соціалізм і власне комунізм — безкласове суспільство... Словник української мови в 11 томах