комунізм
1. cоціальна ідеологія, сформульована К. Марксом і Ф. Енґельсом, котрі гол. фактором історичного розвитку вважали боротьбу соціальних класів, проголошували програму ліквідації капіталізму в ході соціальної революції, а к. вважали кінцевою стадією історичного процесу, яка має настати після фази диктатури пролетаріату та етапу соціалізму; 2. соціальний устрій, до якого прагне комуністична ідеологія, визначений як вища, безкласова стадія соціалістичного суспільства; мав ліквідувати всі форми відчуження, релігію, різницю між фізичною і розумовою працею, а також призвести до зникнення держави; 3. міжнародний комуністичний рух, започаткований в середині XIX cт. (Союз комуністів), конкурував у робітничому русі (I і II Інтернаціонал) із соціал-демократичним напрямом; після розколу під час I Світової війни розвивався (1919-43) в межах Комінтерну (III Інтернаціонал); згрупував національні комуністичні партії (секції), які визнавали основи ленінізму і були суворо підпорядковані Виконавчому Комітету в Москві, а фактично керівництву більшовицької партії і рад. держави; гол. керівники: В. Ленін, Й. Сталін; з часом втратив моноцентричний характер (гол. центри протистояння СРСР і КНР), поділився на групи і фракції; після офіційного засудження сталінізму на XX з'їзді КПРС (1956) комуністичний рух увійшов у стадію ідеологічної кризи, а у 80-х занепав.
Універсальний словник-енциклопедія