Значення в інших словниках
-
кузина —
кузи́на іменник жіночого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
кузина —
Сестра у перших, двоюрідна сестра; кузинка.
Словник синонімів Караванського
-
кузина —
-и, ж., заст. Двоюрідна сестра, а також взагалі родичка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кузина —
КУЗИ́НА, и, ж. Жін. до кузе́н. Чи ти стрічаєш там коли кузину? (Леся Українка); Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені. Він прогуляв свій маєток ..
Словник української мови у 20 томах
-
кузина —
Кузи́на, -ни; -зи́ни, -зи́н
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кузина —
КУЗИ́НА, и, ж., заст. Двоюрідна сестра, а також взагалі родичка (переважно в буржуазно-дворянському середовищі). Чи ти стрічаєш там коли кузину? (Л. Укр., V, 1956, 400); Дівчина мовби прислухалась до чогось. Не очутилась навіть, коли кузина шепотом позвала її на ім’я (Головко, II, 1957, 486).
Словник української мови в 11 томах