кузина

КУЗИ́НА, и, ж., заст. Двоюрідна сестра, а також взагалі родичка (переважно в буржуазно-дворянському середовищі).

Чи ти стрічаєш там коли кузину? (Л. Укр., V, 1956, 400);

Дівчина мовби прислухалась до чогось. Не очутилась навіть, коли кузина шепотом позвала її на ім’я (Головко, II, 1957, 486).

Значення в інших словниках

1. кузина — кузи́на іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. кузина — Сестра у перших, двоюрідна сестра; кузинка.  Словник синонімів Караванського
3. кузина — -и, ж., заст. Двоюрідна сестра, а також взагалі родичка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кузина — КУЗИ́НА, и, ж. Жін. до кузе́н. Чи ти стрічаєш там коли кузину? (Леся Українка); Братанич покійного батька вважає себе останнім спадкоємцем їх родового імені. Він прогуляв свій маєток ..  Словник української мови у 20 томах
5. кузина — кузи́на (франц. cousine) двоюрідна сестра.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кузина — Кузи́на, -ни; -зи́ни, -зи́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)