манор

ма́нор

(англ. manor, від лат. maneo – залишаюсь, мешкаю)

феодальний маєток у середньовічній Англії.

Значення в інших словниках

1. манор — мано́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. манор — -у, ч. Феодальна вотчина у середньовічній Англії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манор — МА́НОР, у, ч. Феодальний маєток у середньовічній Англії. Кожен манор, кожне графство і, можливо, навіть кожна вілла мали свої правові звичаї (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах