манор

МА́НОР, у, ч.

Феодальний маєток у середньовічній Англії.

Кожен манор, кожне графство і, можливо, навіть кожна вілла мали свої правові звичаї (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. манор — мано́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. манор — -у, ч. Феодальна вотчина у середньовічній Англії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манор — ма́нор (англ. manor, від лат. maneo – залишаюсь, мешкаю) феодальний маєток у середньовічній Англії.  Словник іншомовних слів Мельничука