наркоз

нарко́з

(від грец. νάρκωσις – заціпеніння)

стан штучного сну; штучне пригнічення центральної нервової системи, яке характеризується тимчасовою втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій. Застосовують у хірургії для знеболювання при операціях.

Значення в інших словниках

1. наркоз — нарко́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наркоз — -у, ч. 1》 Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини. || Метод викликання наркозу (1) з метою безболісного проведення хірургічних втручань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані дією певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини; знеболювання.  Словник української мови у 20 томах
4. наркоз — Поточне визначення загального знечулення (анестезії).  Універсальний словник-енциклопедія
5. наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини.  Словник української мови в 11 томах