наркоз

нарко́з

-у, ч.

1》 Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини.

|| Метод викликання наркозу (1) з метою безболісного проведення хірургічних втручань.

Інгаляційний наркоз — наркоз, при якому хворий вдихає газоподібну або пароподібну наркотичну суміш.

Неінгаляційний наркоз — наркоз, що досягається введенням в організм фармакологічних препаратів будь-яким шляхом, крім інгаляційного.

2》 Те саме, що наркотик 1).

Значення в інших словниках

1. наркоз — нарко́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані дією певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини; знеболювання.  Словник української мови у 20 томах
3. наркоз — нарко́з (від грец. νάρκωσις – заціпеніння) стан штучного сну; штучне пригнічення центральної нервової системи, яке характеризується тимчасовою втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій. Застосовують у хірургії для знеболювання при операціях.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. наркоз — Поточне визначення загального знечулення (анестезії).  Універсальний словник-енциклопедія
5. наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини.  Словник української мови в 11 томах