наркоз
нарко́з
-у, ч.
1》 Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини.
|| Метод викликання наркозу (1) з метою безболісного проведення хірургічних втручань.
Інгаляційний наркоз — наркоз, при якому хворий вдихає газоподібну або пароподібну наркотичну суміш.
Неінгаляційний наркоз — наркоз, що досягається введенням в організм фармакологічних препаратів будь-яким шляхом, крім інгаляційного.
2》 Те саме, що наркотик 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наркоз — нарко́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані дією певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини; знеболювання. Словник української мови у 20 томах
- наркоз — нарко́з (від грец. νάρκωσις – заціпеніння) стан штучного сну; штучне пригнічення центральної нервової системи, яке характеризується тимчасовою втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій. Застосовують у хірургії для знеболювання при операціях. Словник іншомовних слів Мельничука
- наркоз — Поточне визначення загального знечулення (анестезії). Універсальний словник-енциклопедія
- наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини. Словник української мови в 11 томах