наркоз
НАРКО́З, у, ч.
1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані дією певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини; знеболювання.
– Щоб запобігти зрушенню мозку, мені довелося тримати вас чотири доби під наркозом (Ю. Смолич);
Операція робилася без наркозу, і Омельчук лежав на столі, немов на розпеченій плиті (Ю. Збанацький);
* У порівн. Все, що їй пропонували, вона виконувала слухняно, безвільно, мов під якимось страшним наркозом (О. Гончар).
2. Те саме, що нарко́тик 1.
Він потрапляє в лікарню, нюхає наркоз (Григорій Тютюнник);
Післяопераційний період, коли втрачає силу наркоз, для хворих не менш важкий, ніж прпоцес самого хірургічного втручання (з газ.).
△ (1) Зага́льний нарко́з – штучно викликаний стан сну з повною або частковою втратою свідомості та больового відчуття.
Операція під загальним наркозом.
Значення в інших словниках
- наркоз — нарко́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наркоз — -у, ч. 1》 Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини. || Метод викликання наркозу (1) з метою безболісного проведення хірургічних втручань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наркоз — нарко́з (від грец. νάρκωσις – заціпеніння) стан штучного сну; штучне пригнічення центральної нервової системи, яке характеризується тимчасовою втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій. Застосовують у хірургії для знеболювання при операціях. Словник іншомовних слів Мельничука
- наркоз — Поточне визначення загального знечулення (анестезії). Універсальний словник-енциклопедія
- наркоз — НАРКО́З, у, ч. 1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані діянням певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини. Словник української мови в 11 томах