наркоз
НАРКО́З, у, ч.
1. Стан штучного сну або просто запаморочення, нечутливість, викликані дією певних хімічних речовин або фізичних чинників на організм людини й тварини; знеболювання.
– Щоб запобігти зрушенню мозку, мені довелося тримати вас чотири доби під наркозом (Ю. Смолич);
Операція робилася без наркозу, і Омельчук лежав на столі, немов на розпеченій плиті (Ю. Збанацький);
* У порівн. Все, що їй пропонували, вона виконувала слухняно, безвільно, мов під якимось страшним наркозом (О. Гончар).
2. Те саме, що нарко́тик 1.
Він потрапляє в лікарню, нюхає наркоз (Григорій Тютюнник);
Післяопераційний період, коли втрачає силу наркоз, для хворих не менш важкий, ніж прпоцес самого хірургічного втручання (з газ.).
△ (1) Зага́льний нарко́з – штучно викликаний стан сну з повною або частковою втратою свідомості та больового відчуття.
Операція під загальним наркозом.
Словник української мови (СУМ-20)