наїб
(араб. – намісник)
1. За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції.
2. В закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної дільниці).
3. В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території.
4. В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука