наїб —
-а, ч. 1》 За середньовіччя в мусульманських державах – правитель округу або провінції. 2》 У закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної одиниці). 3》 В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території. 4》 У султанській Туреччині – помічник мулли, каді, цехового старшини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наїб —
НАЇ́Б, а, ч. Заступник, помічник начальника або духовної особи в деяких країнах Близького і Середнього Сходу. Усю підвладну йому територію Шаміль поділив на області.., на чолі яких поставив своїх близьких помічників – наїбів, які походили з середовища заможної верхівки (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
наїб —
(араб. – намісник) 1. За середньовіччя в мусульманських державах правитель округу або провінції. 2. В закавказьких ханствах – начальник магалу (територіальної дільниці). 3. В імаматі Шаміля – намісник імама на певній території. 4. В султанській Туреччині помічник мулли, каді, цехового старшини.
Словник іншомовних слів Мельничука
наїб —
НАЇ́Б, а, ч. Заступник, помічник начальника або духовної особи в деяких країнах Близького і Середнього Сходу. Усю підвладну йому територію Шаміль поділив на області.., на чолі яких поставив своїх близьких помічників — наїбів, які походили з середовища заможної верхівки (Іст. СРСР, II, 1957, 162).
Словник української мови в 11 томах