наїб
НАЇ́Б, а, ч. Заступник, помічник начальника або духовної особи в деяких країнах Близького і Середнього Сходу.
Усю підвладну йому територію Шаміль поділив на області.., на чолі яких поставив своїх близьких помічників — наїбів, які походили з середовища заможної верхівки (Іст. СРСР, II, 1957, 162).
Словник української мови (СУМ-11)