озон

озо́н

(від грец. όξων – пахучий)

проста речовина, видозміна кисню; газ з різким характерним запахом, сильний окислювач. Використовують для дезинфекції приміщень, знезаражування води, вибілювання різних речовин.

Значення в інших словниках

1. озон — озо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. озон — [озон] -ну, м. (на) -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. озон — -у, ч. Синій вибуховий, отруйний газ із різким запахом; виникає від дії електророзрядів і радіації на кисень; енергійний окисник ракетного пального, у синтезах, знезаражувач води, відбілювач та ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. озон — ОЗО́Н, у, ч. Одна з простих речовин хімічного елемента оксиген – газ синього кольору з різким запахом, що має окиснювальні й знезаражувальні властивості. Деякі люди – мов грім ..  Словник української мови у 20 томах
5. озон — О3, алотропна форма кисню з триатомною молекулою; голубуватий газ із характерним запахом; сильний окислювач; нестійкий; утворюється з кисню під час, напр., електричних розрядів та при фотохіміч.  Універсальний словник-енциклопедія
6. озон — Озо́н, озо́ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. озон — ОЗО́Н, у, ч. Газ синього кольору з різким запахом — алотропічна видозміна кисню, що має окислювальні і знезаражувальні властивості. Деякі люди — мов грім.. Або мов блискавка, що розбиває дуплавого дуба, Та міліони ростин [рослин] озоном розвеселя (Фр.  Словник української мови в 11 томах