озон
ОЗО́Н, у, ч.
Одна з простих речовин хімічного елемента оксиген – газ синього кольору з різким запахом, що має окиснювальні й знезаражувальні властивості.
Деякі люди – мов грім .. Або мов блискавка, що розбиває дуплавого дуба, Та міліони [мільйони] ростин [рослин] озоном розвеселя (І. Франко);
Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Рильський);
На висоті 25 –50 кілометрів [від Землі] знаходиться шар озоносфери, в якому кисень об'єднаний в молекули озону – газу, що складається з молекул, які об'єднують в собі 3 атоми кисню (з наук.-попул. літ.);
Воду, яку подають у мережу міського водогону, попередньо знезаражують хлором або озоном (з навч. літ.);
Озон вкриває Землю своєрідним захисним екраном (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)