озонатор
ОЗОНА́ТОР, а, ч.
1. Прилад для одержання озону.
Фотосинтезатор устатковано озонатором, де назустріч потоку води йде озоноване повітря (з наук. літ.).
2. Те, що збагачує повітря на озон.
Вічнозелені сосни – прекрасні озонатори повітря (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)