парик

пари́к, перу́ка

(франц. perruque, з італ. parrucca)

зачіска з чужого волосся або синтетичних матеріалів, прикріплених на якусь основу. Застосовують як театральний реквізит, іноді в побуті.

Значення в інших словниках

1. парик — пари́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парик — -а, ч. Штучний головний покрив із чужого або синтетичного волосся; перука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парик — Перука  Словник чужослів Павло Штепа
4. парик — ПАРИ́К, а́, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр.  Словник української мови в 11 томах