парик
ПАРИ́К, а́, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука.
З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр. театру, 1953, 35);
Лежить на столі бутафорський парик, Одклеєні вуса й козацька чуприна (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 105).
Словник української мови (СУМ-11)