Значення в інших словниках
-
парик —
пари́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
парик —
-а, ч. Штучний головний покрив із чужого або синтетичного волосся; перука.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
парик —
пари́к, перу́ка (франц. perruque, з італ. parrucca) зачіска з чужого волосся або синтетичних матеріалів, прикріплених на якусь основу. Застосовують як театральний реквізит, іноді в побуті.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
парик —
ПАРИ́К, а́, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр.
Словник української мови в 11 томах