парик

пари́к

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. парик — -а, ч. Штучний головний покрив із чужого або синтетичного волосся; перука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. парик — Перука  Словник чужослів Павло Штепа
3. парик — пари́к, перу́ка (франц. perruque, з італ. parrucca) зачіска з чужого волосся або синтетичних матеріалів, прикріплених на якусь основу. Застосовують як театральний реквізит, іноді в побуті.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. парик — ПАРИ́К, а́, ч. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле укр.  Словник української мови в 11 томах