паріс

парі́с

(грец. Πάρυς)

1. У давньогрецькій міфології троянський царевич, якого нібито кинули батьки і вигодувала ведмедиця. Виділявся силою і вродою. За допомогою Афродіти П. викрав дружину спартанського царя Олену, що стало приводом для троянської війни.

2. Переносно – вродливий, зніжений молодик-спокусник.

Значення в інших словниках

1. паріс — па́ріс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. паріс — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – троянський царевич, який виділявся силою і вродою. 2》 перен. Вродливий, зніжений молодик-спокусник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паріс — ПАРІ́С, а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – син царя Трої Пріама. Паріс підніс золоте яблуко з написом “Найвродливішій” Афродиті, котра присудила йому за це кохання найпрекраснішої жительки землі – Єлени, дружини спартанського царя Менелая (з наук.  Словник української мови у 20 томах
4. Паріс — Парі́с, -са, -сові (гр. ім’я)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)