паріс
ПАРІ́С, а, ч.
1. У давньогрецькій міфології – син царя Трої Пріама.
Паріс підніс золоте яблуко з написом “Найвродливішій” Афродиті, котра присудила йому за це кохання найпрекраснішої жительки землі – Єлени, дружини спартанського царя Менелая (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Вродливий, зніжений молодик-спокусник.
Словник української мови (СУМ-20)