плейстоцен

плейстоце́н, плейстоце́нова епо́ха

(від грец. πλείστος – найбільший і ...цен)

перша епоха антропогену.

Значення в інших словниках

1. плейстоцен — -у, ч. Рання епоха антропогенового періоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. плейстоцен — ПЛЕЙСТОЦЕ́Н, у, ч., геол. Перший відділ, що відповідає найдовшій епосі антропогенового (четвертинного) періоду геологічної історії Землі. Кліматичні умови протягом верхнього плейстоцену були суворими, з максимумом похолодання на відрізку 17-20 тис. років тому (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. плейстоцен — Рання епоха четвертинного періоду, що характеризується розвитком материкових зледенінь; див. геохронологія.  Універсальний словник-енциклопедія