плейстоцен

ПЛЕЙСТОЦЕ́Н, у, ч., геол.

Перший відділ, що відповідає найдовшій епосі антропогенового (четвертинного) періоду геологічної історії Землі.

Кліматичні умови протягом верхнього плейстоцену були суворими, з максимумом похолодання на відрізку 17-20 тис. років тому (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. плейстоцен — -у, ч. Рання епоха антропогенового періоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. плейстоцен — плейстоце́н, плейстоце́нова епо́ха (від грец. πλείστος – найбільший і ...цен) перша епоха антропогену.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. плейстоцен — Рання епоха четвертинного періоду, що характеризується розвитком материкових зледенінь; див. геохронологія.  Універсальний словник-енциклопедія