політика

полі́тика

(від грец. πολιτικά – державна діяльність)

цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань, а також діяльність органів державної влади й державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни. В. І. Ленін називав П. концентрованим виразом економіки. П. виражає відносини між класами і націями всередині країни (внутрішня П.) і на міжнародній арені (зовнішня П.).

Значення в інших словниках

1. політика — Дипломатія, маневрування, (агресивна) геополітика, зн. політиканство.  Словник синонімів Караванського
2. політика — Політику можна визначити лаконічно як процес, в ході якого група людей, чиї погляди або інтереси на початковій стадії різняться, приймає колективне рішення стосовно згуртування групи загалом, що запроваджується як спільна лінія поведінки.  Енциклопедія політичної думки
3. політика — [поул’ітиека] -кие, д. і м. -иец'і  Орфоепічний словник української мови
4. політика — -и, ж. 1》 Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії. || з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. політика — полі́тика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
6. політика — ПОЛІ́ТИКА, и, ж. 1. Цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, а також із боротьбою за здобуття або утримання державної влади.  Словник української мови у 20 томах
7. політика — політика: ♦ я до полі́тики не міша́юся (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. політика — політика (полѢтика) наука, вміння, чемність, гречність, ввічливість  Словник застарілих та маловживаних слів
9. політика — (англ. policy) – загальні орієнтири для дій і прийняття рішень.  Економічний словник
10. політика — 1. цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків;...  Універсальний словник-енциклопедія
11. політика — ПОЛІТИКА (від грецьк. πολίτικα — державна діяльність) — у найзагальнішому значенні — це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення).  Філософський енциклопедичний словник
12. політика — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм.  Словник синонімів української мови
13. політика — Полі́тика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. політика — ПОЛІ́ТИКА, и, ж. 1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань.  Словник української мови в 11 томах
15. політика — рос. политика 1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи, партії у боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань. 2. Діяльність органів державної влади і державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни.  Eкономічна енциклопедія