політика
ПОЛІ́ТИКА, и, ж.
1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань.
Політика — це боротьба між класами, політика — це відносини пролетаріату, який бореться за визволення проти всесвітньої буржуазії (Ленін, 41, 1974, 386);
Всі, хто вступає в полк, повинні добре володіти зброєю і розуміти політику Комуністичної партії (Довж., І, 1958, 139);
// з означ. Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії.
Мирна політика соціалістичних країн знаходить дедалі більшу підтримку широкої демократичної громадськості різних верств населення в капіталістичних країнах (Ком. Укр., 10, 1967, 39);
Спекуляція на голоді є важливою частиною імперіалістичної політики Сполучених Штатів (Знання.., 11, 1967, 27);
// з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період.
На основі суцільної колективізації партія перейшла від політики обмеження експлуататорських тенденцій і витіснення куркуля до політики ліквідації куркульства як класу (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 484);
Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Панч, В дорозі, 1959, 244);
// Події і питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя.
Старий Ястшембський любив слідкувати за політикою (Н.-Лев., II, 1956, 39);
Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., І, 1954, 77).
∆ Нова́ економі́чна полі́тика — господарська діяльність Радянської держави у перехідний період від капіталізму до соціалізму, що була спрямована на побудову соціалістичної економіки в СРСР і полягала в допущенні приватного капіталу та вільної торгівлі при наявності командних висот у руках держави; неп.
В умовах нової економічної політики господарське зростання країни супроводиться розвитком ринкових відносин (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 271).
2. перен., розм. Лінія поведінки в чому-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь.
Він похмурився і став розповідати про сход, про Матюшину політику й мордобій, про історію з наймичкою (Головко, II, 1957, 81);
// Хитрий, ухильний спосіб дій, спрямований на досягнення певної мети.
Лікар каже, що в мене нічого небезпечного нема, а трактує мене наче дуже хвору.. Я сеї політики не розумію, та вже мушу слухати, коли сюди заїхала (Л. Укр., V, 1956, 394).
3. розм. У царській Росії — революційна діяльність, участь у революційному русі.
Аж як мене вигнали з гімназії за політику.., тоді й я року 1891 перейшов також у Дрогобич до Мартовича [у гімназію] (Стеф., II, 1953, 27);
— Я йому сказала, як батько велів: не лізь ти в політику, а він сміється: «Як же мені не лізти, коли в мене батько теж політичний» (Стельмах, І, 1962, 611).
Словник української мови (СУМ-11)