політика
ПОЛІ́ТИКА, и, ж.
1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань.
Політика — це боротьба між класами, політика — це відносини пролетаріату, який бореться за визволення проти всесвітньої буржуазії (Ленін, 41, 1974, 386);
Всі, хто вступає в полк, повинні добре володіти зброєю і розуміти політику Комуністичної партії (Довж., І, 1958, 139);
// з означ. Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії.
Мирна політика соціалістичних країн знаходить дедалі більшу підтримку широкої демократичної громадськості різних верств населення в капіталістичних країнах (Ком. Укр., 10, 1967, 39);
Спекуляція на голоді є важливою частиною імперіалістичної політики Сполучених Штатів (Знання.., 11, 1967, 27);
// з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період.
На основі суцільної колективізації партія перейшла від політики обмеження експлуататорських тенденцій і витіснення куркуля до політики ліквідації куркульства як класу (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 484);
Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Панч, В дорозі, 1959, 244);
// Події і питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя.
Старий Ястшембський любив слідкувати за політикою (Н.-Лев., II, 1956, 39);
Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., І, 1954, 77).
∆ Нова́ економі́чна полі́тика — господарська діяльність Радянської держави у перехідний період від капіталізму до соціалізму, що була спрямована на побудову соціалістичної економіки в СРСР і полягала в допущенні приватного капіталу та вільної торгівлі при наявності командних висот у руках держави; неп.
В умовах нової економічної політики господарське зростання країни супроводиться розвитком ринкових відносин (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 271).
2. перен., розм. Лінія поведінки в чому-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь.
Він похмурився і став розповідати про сход, про Матюшину політику й мордобій, про історію з наймичкою (Головко, II, 1957, 81);
// Хитрий, ухильний спосіб дій, спрямований на досягнення певної мети.
Лікар каже, що в мене нічого небезпечного нема, а трактує мене наче дуже хвору.. Я сеї політики не розумію, та вже мушу слухати, коли сюди заїхала (Л. Укр., V, 1956, 394).
3. розм. У царській Росії — революційна діяльність, участь у революційному русі.
Аж як мене вигнали з гімназії за політику.., тоді й я року 1891 перейшов також у Дрогобич до Мартовича [у гімназію] (Стеф., II, 1953, 27);
— Я йому сказала, як батько велів: не лізь ти в політику, а він сміється: «Як же мені не лізти, коли в мене батько теж політичний» (Стельмах, І, 1962, 611).
Значення в інших словниках
- політика — Дипломатія, маневрування, (агресивна) геополітика, зн. політиканство. Словник синонімів Караванського
- політика — Політику можна визначити лаконічно як процес, в ході якого група людей, чиї погляди або інтереси на початковій стадії різняться, приймає колективне рішення стосовно згуртування групи загалом, що запроваджується як спільна лінія поведінки. Енциклопедія політичної думки
- політика — [поул’ітиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- політика — -и, ж. 1》 Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії. || з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період. Великий тлумачний словник сучасної мови
- політика — полі́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- політика — ПОЛІ́ТИКА, и, ж. 1. Цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, а також із боротьбою за здобуття або утримання державної влади. Словник української мови у 20 томах
- політика — політика: ♦ я до полі́тики не міша́юся (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- політика — політика (полѢтика) наука, вміння, чемність, гречність, ввічливість Словник застарілих та маловживаних слів
- політика — (англ. policy) – загальні орієнтири для дій і прийняття рішень. Економічний словник
- політика — полі́тика (від грец. πολιτικά – державна діяльність) цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань, а також діяльність органів державної влади й державного управління... Словник іншомовних слів Мельничука
- політика — 1. цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків;... Універсальний словник-енциклопедія
- політика — ПОЛІТИКА (від грецьк. πολίτικα — державна діяльність) — у найзагальнішому значенні — це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення). Філософський енциклопедичний словник
- політика — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови
- політика — Полі́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- політика — рос. политика 1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи, партії у боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань. 2. Діяльність органів державної влади і державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни. Eкономічна енциклопедія