політика

полі́тика

-и, ж.

1》 Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії.

|| з означ. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період.

|| Події та питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя.

Брудна політика — нечесність, брехливість та інші подібні методи досягнення мети.

Антиінфляційна політика — державні заходи, які регулюють грошовий обіг та грошову масу, стримують непомірне зростання цін.

Валютна політика — сукупність заходів і форм, що здійснюються державними органами, центральними банківськими та фінансовими установами в галузі валютних відносин.

Грошово-кредитна політика — заходи, які здійснюються в галузі грошового обігу та кредиту; грошова політика.

Інвестиційна політика — а) загальнодержавні принципові рішення та заходи, що визначають напрями використання капітальних вкладень; б) частина загальної фінансової політики підприємства, яка полягає у виборі та реалізації найбільш вигідних шляхів розширення та оновлення його активів.

Нова економічна політика іст. — господарська діяльність Радянської держави у перехідний період від капіталізму до соціалізму, що полягала в допущенні приватного капіталу та вільної торгівлі за наявності командних висот у руках держави; неп.

Політика вільної торгівлі — скасування обмежень у зовнішній торгівлі, зокрема, протекціоністських оплат, а також кількісних обмежень.

Політика з позиції сили — користування правом сильного у відносинах однієї держави з іншими; загарбницька політика.

Товарна політика — елемент маркетингової діяльності підприємсва, який включає в себе асортиментну політику, створення нових товарів та запуск їх у виробництво тощо.

2》 перен., розм. Лінія поведінки в чому-небудь, певне ставлення до кого-, чого-небудь.

|| Хитрий, ухильний спосіб дій, спрямований на досягнення певної мети.

3》 розм. Революційна або підривна діяльність, участь в антиурядових виступах.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політика — Дипломатія, маневрування, (агресивна) геополітика, зн. політиканство. Словник синонімів Караванського
  2. політика — Політику можна визначити лаконічно як процес, в ході якого група людей, чиї погляди або інтереси на початковій стадії різняться, приймає колективне рішення стосовно згуртування групи загалом, що запроваджується як спільна лінія поведінки. Енциклопедія політичної думки
  3. політика — [поул’ітиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  4. політика — полі́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. політика — ПОЛІ́ТИКА, и, ж. 1. Цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, а також із боротьбою за здобуття або утримання державної влади. Словник української мови у 20 томах
  6. політика — політика: ♦ я до полі́тики не міша́юся (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. політика — політика (полѢтика) наука, вміння, чемність, гречність, ввічливість Словник застарілих та маловживаних слів
  8. політика — (англ. policy) – загальні орієнтири для дій і прийняття рішень. Економічний словник
  9. політика — полі́тика (від грец. πολιτικά – державна діяльність) цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань, а також діяльність органів державної влади й державного управління... Словник іншомовних слів Мельничука
  10. політика — 1. цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків;... Універсальний словник-енциклопедія
  11. політика — ПОЛІТИКА (від грецьк. πολίτικα — державна діяльність) — у найзагальнішому значенні — це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення). Філософський енциклопедичний словник
  12. політика — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови
  13. політика — Полі́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. політика — ПОЛІ́ТИКА, и, ж. 1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань. Словник української мови в 11 томах
  15. політика — рос. политика 1. Цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи, партії у боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань. 2. Діяльність органів державної влади і державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни. Eкономічна енциклопедія