пульпа

пу́льпа

(від лат. pulpa – м’якоть)

1. М’яка сполучна тканина в порожнині зуба; м’якоть селезінки.

2. Суміш твердих частинок, завислих у рідині.

Значення в інших словниках

1. пульпа — пу́льпа іменник жіночого роду сполучна тканина; суміш  Орфографічний словник української мови
2. пульпа — -и, ж. 1》 анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба. || М'якуш селезінки. 2》 тех. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пульпа — М'якуш  Словник чужослів Павло Штепа
4. пульпа — ПУ́ЛЬПА, и, ж. 1. анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба; // М'якуш селезінки. 2. техн. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини).  Словник української мови у 20 томах