пульпа

ПУ́ЛЬПА, и, ж.

1. анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба;

// М'якуш селезінки.

2. техн. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини).

Видобути “чорне золото” у вигляді пульпи – суміші вугілля з водою – лише половина справи. Необхідно його ще підняти на поверхню (з наук.-попул. літ.);

В трубах з шумом неслася невидима пульпа; інколи, гуркочучи, котився камінь, інколи щось усередині злобно дряпалось об залізо (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. пульпа — пу́льпа іменник жіночого роду сполучна тканина; суміш  Орфографічний словник української мови
2. пульпа — -и, ж. 1》 анат. М'яка сполучна тканина, пронизана нервовими закінченнями, лімфатичними й кровоносними судинами, що заповнює порожнину зуба. || М'якуш селезінки. 2》 тех. Суміш твердих частинок з рідиною (вода й ґрунт, вода й корисні копалини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пульпа — М'якуш  Словник чужослів Павло Штепа
4. пульпа — пу́льпа (від лат. pulpa – м’якоть) 1. М’яка сполучна тканина в порожнині зуба; м’якоть селезінки. 2. Суміш твердих частинок, завислих у рідині.  Словник іншомовних слів Мельничука