рабин

ра́бин

(від давньоєвр. раббі – вчитель)

в іудейській релігії служитель культу, керівник релігійної громади.

Значення в інших словниках

1. рабин — Ра́бин, ра́вин: — єврейський священик; учитель [51] — служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади; учитель [55] — юдейський священик, вчитель [52]  Словник з творів Івана Франка
2. Рабин — Ра́бин прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. рабин — -а, ч. Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рабин — РА́БИН, а, ч. Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (І. Нечуй-Левицький); – Я піду в поліцію, я піду до рабина.  Словник української мови у 20 томах
5. рабин — В юдаїзмі спершу титул знавців й інтерпретаторів Біблії, пізніше також авторів Талмуду; з середньовіччя титул релігійного і духовного керівника євр. громади.  Універсальний словник-енциклопедія
6. рабин — Ра́бин, -на; -бини, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рабин — РА́БИН, а, ч. Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади. Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395); — Я піду в поліцію, я піду до рабина.  Словник української мови в 11 томах
8. рабин — Рабин, -на м. Раввинъ. АД. II. 28. Рабин умер, а книжечка зосталася. Ном. № 918.  Словник української мови Грінченка