рабин
РА́БИН, а, ч. Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади.
Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Н.-Лев., II, 1956, 395);
— Я піду в поліцію, я піду до рабина. Я буду кричати на весь світ, що Ісаак Гальперін украв у мене дочку (Рибак, Помилка.., 1956, 170).
Словник української мови (СУМ-11)