рабин
РА́БИН, а, ч.
Служитель культу і духовний керівник єврейської релігійної громади.
Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (І. Нечуй-Левицький);
– Я піду в поліцію, я піду до рабина. Я буду кричати на весь світ, що Ісаак Гальперін украв у мене дочку (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)