реактив

реакти́в

(франц. reactif, від лат. re... – проти і activus – діяльний)

речовина, що в сполученнях з іншою спричинює певну реакцію. Використовують у хімічному аналізі, в біології, медицині тощо.

Значення в інших словниках

1. реактив — реакти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. реактив — [реиактиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў  Орфоепічний словник української мови
3. реактив — -у, ч., хім. 1》 Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і цим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці. 2》 Регламентований за складом і властивостями препарат, що застосовується для наукових досліджень і хімічного аналізу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. реактив — РЕАКТИ́В, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці.  Словник української мови у 20 томах
5. реактив — РЕАКТИ́В хім., РЕАГЕ́НТ.  Словник синонімів української мови
6. реактив — Реакти́в, -ву; -ти́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. реактив — РЕАКТИ́В, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці.  Словник української мови в 11 томах