реактив

РЕАКТИ́В, у, ч., хім.

Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці.

Найпростіше завчасно ввести ізотоп у ту речовину чи реактив, з допомогою якого вона аналізується (з наук.-попул. літ.);

Оксана тихо відійшла до своїх реактивів, знову поринула в роботу (В. Кучер).

△ (1) Хімі́чний реакти́в – речовина для хімічного аналізу, науково-дослідних і лабораторних робіт. Реактиви розрізняють за ступенем чистоти;

(2) Хімі́чні реакти́ви – тверді, рідкі, газоподібні речовини різних ступенів чистоти, призначені для різноманітних аналітичних, препаративних та інших робіт у хімічних та інших лабораторіях.

Значення в інших словниках

1. реактив — реакти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. реактив — [реиактиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў  Орфоепічний словник української мови
3. реактив — -у, ч., хім. 1》 Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і цим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці. 2》 Регламентований за складом і властивостями препарат, що застосовується для наукових досліджень і хімічного аналізу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. реактив — реакти́в (франц. reactif, від лат. re... – проти і activus – діяльний) речовина, що в сполученнях з іншою спричинює певну реакцію. Використовують у хімічному аналізі, в біології, медицині тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. реактив — РЕАКТИ́В хім., РЕАГЕ́НТ.  Словник синонімів української мови
6. реактив — Реакти́в, -ву; -ти́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. реактив — РЕАКТИ́В, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці.  Словник української мови в 11 томах