реактив
РЕАКТИ́В, у, ч., хім.
Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці.
Найпростіше завчасно ввести ізотоп у ту речовину чи реактив, з допомогою якого вона аналізується (з наук.-попул. літ.);
Оксана тихо відійшла до своїх реактивів, знову поринула в роботу (В. Кучер).
△ (1) Хімі́чний реакти́в – речовина для хімічного аналізу, науково-дослідних і лабораторних робіт. Реактиви розрізняють за ступенем чистоти;
(2) Хімі́чні реакти́ви – тверді, рідкі, газоподібні речовини різних ступенів чистоти, призначені для різноманітних аналітичних, препаративних та інших робіт у хімічних та інших лабораторіях.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реактив — реакти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- реактив — [реиактиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў Орфоепічний словник української мови
- реактив — -у, ч., хім. 1》 Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і цим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці. 2》 Регламентований за складом і властивостями препарат, що застосовується для наукових досліджень і хімічного аналізу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реактив — реакти́в (франц. reactif, від лат. re... – проти і activus – діяльний) речовина, що в сполученнях з іншою спричинює певну реакцію. Використовують у хімічному аналізі, в біології, медицині тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- реактив — РЕАКТИ́В хім., РЕАГЕ́НТ. Словник синонімів української мови
- реактив — Реакти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реактив — РЕАКТИ́В, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці. Словник української мови в 11 томах