реактив
РЕАКТИ́В, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці.
Найпростіше завчасно ввести ізотоп у ту речовину чи реактив, з допомогою якого вона аналізується (Наука.., 5, 1959, 22);
Оксана тихо відійшла до своїх реактивів, знову поринула в роботу (Кучер, Вогник, 1952, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реактив — реакти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- реактив — [реиактиў] -иву, м. (на) -ив'і, мн. -ивие, -ив'іў Орфоепічний словник української мови
- реактив — -у, ч., хім. 1》 Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і цим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці. 2》 Регламентований за складом і властивостями препарат, що застосовується для наукових досліджень і хімічного аналізу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- реактив — РЕАКТИ́В, у, ч., хім. Речовина, що вступає в характерну реакцію з іншою речовиною і тим самим дає можливість виявити наявність останньої в певній сполуці. Словник української мови у 20 томах
- реактив — реакти́в (франц. reactif, від лат. re... – проти і activus – діяльний) речовина, що в сполученнях з іншою спричинює певну реакцію. Використовують у хімічному аналізі, в біології, медицині тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- реактив — РЕАКТИ́В хім., РЕАГЕ́НТ. Словник синонімів української мови
- реактив — Реакти́в, -ву; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)