сибарит

сибари́т

(грец. Συβαρίτης)

зніжена, розбещена розкошами, неробством людина, дармоїд. Від назви давньогрецької колонії в Південній Італії – Сібаріс, в якій пануюча верхівка відзначалася особливою розбещеністю й неробством.

Значення в інших словниках

1. сибарит — сибари́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сибарит — Розкошелюб; п! ДАРМОЇД.  Словник синонімів Караванського
3. сибарит — -а, ч. Бездіяльна, розпещена людина, що живе з чужої праці; дармоїд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сибарит — Розкошелюб, гультяй, див. епікуреєць, лінивець  Словник чужослів Павло Штепа
5. сибарит — СИБАРИ́Т, а, ч. Бездільна, розпещена людина, що живе чужою працею. Ніхто не підозріває в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, артиста, що плекає одну штуку для штуки – вмілість жити (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
6. сибарит — СИБАРИ́Т (той, хто любить розкіш, бездіяльне життя), РОЗКІ́ШНИК рідше, РОЗКОШОЛЮ́Б заст.  Словник синонімів української мови
7. сибарит — Сибари́т, -та; -ри́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сибарит — СИБАРИ́Т, а, ч. Бездільна, розпещена людина, що живе чужою працею. Ніхто не підозріває в тім сухім формалісті та реалісті духового сибарита, артиста, що плекає одну штуку для штуки — вмілість жити (Фр.  Словник української мови в 11 томах